Ангорська кішка

Ангорська кішка або турецька ангора – вихованець, виведений селекціонерами та офіційно занесений у фелінологічні праці в середині 20 століття. Представники цієї породи відрізняються особливою елегантністю, акуратністю та гнучкістю. Тварини дуже цікаві та добре піддаються навчанню. Завдяки таким якостям ангорські кішки дуже полюбилися серед кошатників усього світу.

Ангорська кішка – опис породи

• Фактична країна походження – Туреччина
• Коли виникла порода – 1973 рік
• Скільки живе – від 15 до 20 років
• Скільки важить кіт – від 4 до 6 кг
• Скільки важить кішка – від 3 до 5 кг
• Зростання у тварини – від 25 до 30 см
• Довжина у тварини з хвостом – до 80 см

Шовкова вовна різної довжини (середня та довга), виразний погляд, пухнастий хвіст і безмежна елегантність – саме так можна описати вихованців цієї породи. Тіло ангорок пропорційне та акуратне. Дорослі тварини досягають середнього (вкрай рідко великого) розміру. Завдяки своїй статурі, кішки дуже пластично рухаються, легко роблять стрибки і плавно ходять.

До особливостей представників цієї породи також належать:

• Високо поставлені та загострені до кінців вуха великих розмірів. Вони чітко виділяються на тлі акуратної невеликої мордочки вихованця;
• Мигдалеподібні очі блакитного, зеленого чи жовтого кольору. Відхиленням від норми, що часто зустрічається, є різнобарвність очей, завдяки чому тварини набувають ще більш загадковий і привабливий вигляд;
• Шовковиста, густа, вовна, що переливається. Зберігається вовняний покрив у такому стані до глибокої старості вихованців. Ці тварини належать до категорії «Напівдовгошерсті». Особливою рисою вовни є її різна довжина. Якщо у шиї вовняний покрив досить короткий, то на хвості він максимально довгий, за рахунок чого досягається ефект «Страусиного пера».

Характер і звички ангорських котів

У ангорських кішок яскраво виражені царські манери. Ці тварини вкрай елегантні та стримані. Вони добре уживаються з людьми, швидко прив’язуються до своїх господарів і служать їм вірою та правдою до кінця своїх днів. Ангорки дуже допитливі та розумні. Через такі якості цих кішок досить часто порівнюють із собаками. Ангорські вихованці здатні заучувати кілька команд. Особливо терплячим господарям вдавалося привчити тварин приносити предмети в зубах і зачиняти/відчиняти двері. Дресирувати таких кішок досить важко, але реально. Ангори – великі любителі води. Вони не тільки не бояться її, а й позитивно ставляться до витівки «поплавати у ванній».

Не менш цікавими рисами характеру вихованців є:

1. Доброзичливість. Кішки добрі по відношенню до людей та інших вихованців. Вони не бояться нових знайомств, оскільки завжди почуваються лідерами;
2. Мисливські звички. Ангорки можуть підкинути своєму господареві трофей у вигляді мишки чи ящірки. Головне – не залишати без нагляду папугу (якщо така є);
3. Терплячість. Попри свою царственість та лідерство, ангорські кішки досить терплячі. Особливо це помітно при спілкуванні з дітьми;
4. Наполегливість. Турецькі тварини не зазнають ігнорування своїх прохань. Вони безперервно нявкатимуть доти, доки господар не виконає їхні вимоги;
5. Цікавість. Вихованці дуже допитливі й з непідробним інтересом вивчають нові іграшки, придбані господарем;
6. Чутливість. Ангорки відчувають настрій людини та її ставлення до себе. Вони не люблять самотність і важко переносять довгі поїздки господаря;
7. Грайливість. Представники цієї породи досить активні та рухливі. При цьому грайливість залежить від поточного настрою.

Ангорські кішки підійдуть тим людям, які справді люблять тварин і готові приділяти їм достатньо свого часу. Придбавати їх тим, хто постійно перебуває на роботі або часто їздить у відрядження, не варто. Вихованець буде дуже сумувати на самоті. Якщо ж довгострокової відсутності будинку не уникнути – слід купити ангорі хорошого друга, з яким кішка могла б проводити свій час.

Читай також нашу статтю Гімалайська кішка

Цікаві факти про турецьких ангорок

Ангорські кішки – унікальні тварини, цікаві своєю зовнішністю, історією походження та звичками. Вони не перестають дивувати своїх господарів протягом усього свого життя. При цьому є кілька цікавих фактів, які мало кому відомі і які слід знати всім любителям цієї породи.

Ось деякі з них:

• Турки офіційно закріпили свою любов до ангор у 2015 році. Саме в цей час у Туреччині були випущені перші монети із зображенням цієї тварини. В інших країнах також випускали колекційні монети з ангорськими кішками. Такі гроші є досить популярними серед колекціонерів;
• Багато любителів тварин вибирають ангорських кішок через їх дивовижні очі різних кольорів. Багато хто пов’язує таку затребуваність із давньою турецькою легендою. Згідно з нею, батько всіх турків обіцяв віддати всю свою могутність тій людині, яку вкусить біла ангора з різнобарвними очима;
• Відмінною ознакою ангорських котів є вміння нявкати в себе. Тварини часто «розмовляють» із закритим ротом;
• Всі ангорки дуже охайні. Вони зберігають свою білу вовну в ідеальному стані за будь-яких обставин. Існує навіть легенда, що турецькі правителі використовували цих тварин для того, щоб витирати руки після трапези. Вихованці швидко змивали з себе забруднення і самостійно повертали білизну.

Такі вихованці ніколи не змусять свого господаря нудьгувати і завжди допоможуть йому впоратися з поганим настроєм. Ангорські коти – добрі психологи. Завдяки своєму чудовому чуттю, вони швидко розуміють стан свого господаря. Якщо йому сумно – вихованець сяде на колінах і та буде муркотить. Якщо ж господар у хорошому настрої, тварина підтримає його своєю грайливістю.

Плюси та мінуси ангорських кішок

Граціозна, розумна, дбайлива ангорська кішка. Хіба можуть бути в неї вади? На жаль так. Але почати все ж таки хочеться з переваг цих тварин.

Головними перевагами ангорок вважаються:

• Милий зовнішній вигляд;
• Позитивний та спокійний характер;
• Приємна текстура хутра;
• Високі (для тварин) розумові здібності;
• Схильність до дресирування;
• Охайність;
• Відданість.

Турецькі ангорки роблять все для свого власника. Вони смирно чекають на нього біля дверей у робочий час і ні на крок не відступають від нього після повернення додому. Ці коти аристократичні та прості одночасно. Вони не скористаються брудним лотком і будуть уперто нявкати біля нього доти, доки господар не змінить наповнювач. При цьому тварини не дуже вимогливі у догляді.

Що стосується мінусів, то головним із них є підвищене линяння тварин. Заводячи ангору, будьте готові до того, що шерсть заповнить весь будинок. Зумовлено це густотою та довжиною вовняного покриву тварин. Волоски часто випадають, змінюючись при цьому на нові. Якщо в будинку є алергіки – то покупка ангорського вихованця точно не найкраща ідея.

До не менш важливих недоліків також належать:

• Впертість та примхливість;
• Полохливість і ревнощі;
• Підвищена активність (вихованець може захотіти грати навіть о глибокій ночі);
• Високий апетит.

У цьому ті, кому доводилося бути господарем ангорки, підтверджували незначність всіх цих мінусів. Недоліки тварини повною мірою перекриваються її перевагами. Найчастіше негативні риси поведінки вдається усунути з допомогою правильного виховання. Але можливе таке «коригування» вихованця лише в ранньому віці (переважно до пів року).

Догляд за ангорськими кішками

Хутро – головний недолік ангорських кішок. Саме в його обробці і полягають основні складності догляду тварини. Вичісувати вихованця (під час линяння) необхідно щодня. У звичайний час проводити таку процедуру необхідно при необхідності (хоча б 1 раз на тиждень).

Крім цього, для підтримки чистоти та структури вовняного покриву слід періодично мити тварину. Робити це можна лише з використанням спеціалізованих котячих шампунів. Звичайні засоби (якими користуються люди) можуть лише зіпсувати структурні особливості волосків та нашкодити шкірі вихованця. Завдяки любові ангорок до води, їхнє купання максимально комфортне і навіть цікаве. Доглядати необхідно не лише за шерстю тварини.

Ось кілька рекомендацій щодо догляду за представниками даної породи:

1. Регулярно проводьте чищення зубів (1-3 рази на тиждень). Для даної процедури слід використовувати лише спеціальні склади, які можна придбати в зоологічному магазині
2. Щодня оглядайте очі та вуха кішки. Забруднення слід видаляти ватною паличкою або бавовняною тканиною. Якщо виділення занадто рясні (що раніше не спостерігалося), необхідно звернутися до ветеринара;
3. Обзаведіться кігтечкою і не забувайте регулярно обстригати пазурі. Проводити таку процедуру слід за необхідності за допомогою спеціальних щипчиків;
4. Слідкуйте за лотком тварини. Забруднений наповнювач не тільки відштовхує тварину, але і є джерелом бактерій, які можуть несприятливо позначитися на здоров’ї тварини.

Жодних надприродних правил щодо догляду за ангорською кішкою немає. Ці тварини не вимагають особливого відношення до себе. Вони самостійно чудово справляються із очищенням вовни від забруднень. А завдяки наявності підшерстя, вичісування вихованця не завдає його господареві великих турбот.

Раціон харчування ангорських котів

До 1-2 місяців дитинчата ангорської кішки харчуються переважно молоком матері. Підкорм вводиться лише тоді, коли тварина стає самостійною. Як перша їжа виступає сухий корм.

Переведення на нього повинен проводитися безпосередньо в розпліднику, де фахівці можуть швидко оцінити реакцію тварини на той чи інший компонент та замінити його за потреби. Що стосується котів, що вже підросли, то вони невибагливі в їжі.

Раціон тварин може бути двох видів:

1. Штучний. Вихованці можуть харчуватися лише сумішами та консервами без шкоди для здоров’я. Головне – віддавати перевагу кормам лише преміального рівня. В іншому випадку кішка може просто відмовитися від такого вигодовування або не зможе отримувати всі необхідні для хорошого стану мікроелементи;
2. Натуральний. Ангорки виведені не штучним шляхом. Сотні років тому вони харчувалися тією ж їжею, що й люди. Тому і сьогодні тварина чудово переносить натуральне вигодовування. Якщо ви вирішили годувати вихованця правильними продуктами, то врахуйте, що в його щоденному раціоні обов’язково повинно бути як мінімум 30% білка, 60 різних поживних речовин, жири, що легко засвоюються.

Кошенята ангорської породи їдять 4-5 разів на день. Для підрослих вихованців дана періодичність скорочується до 2-3 разів на добу. Годувати тварину слід у встановлений час. Після їжі краще не гратися з вихованцем, а дати можливість переварити отримані поживні речовини. Такі суворі правила пов’язані з ніжним шлунком ангорок.

Раціон ангори необхідно періодично змінювати та доповнювати. Як додаткові ласощі може виступати відварена яловичина, курятина, індичата. Підгодовувати вихованця можна овочами (у будь-якому вигляді), яйцями, кашами, картоплею та сиром. Але давати ангорській кішці вершки, свинину та сире молоко не рекомендується. Такі продукти можуть спричинити подразнення шлунка, що може спричинити виникнення/розвиток захворювань.

Хвороби та проблеми зі здоров’ям

Ангорські кішки досить ніжні та сприйнятливі тварини. Незважаючи на активні спроби вдосконалення їхнього здоров’я з боку селекціонерів, не всі недуги вдається виключити. Для ангорок характерні як уроджені, і набуті захворювання.

Найбільш поширеними серед них є:

• Глухота. Ця недуга особливо поширена серед тварин білого забарвлення. В останні роки завдяки зусиллям фелінологів відсоток вродженої глухоти помітно знизився;
• Хвороби опорно-рухової системи. Головна причина захворювання даного типу – нестача корисних речовин у раціоні та погана спадковість. Найчастіше зустрічаються дисплазія та порушення роботи кінцівок;
• Порушення нервової системи. Найпоширенішим захворюванням ЦНС є атаксія. Вона може виникнути через пошкодження спинного мозку або периферичних нервів. Хвороба позначається на рухових функціях організму, ніяк не впливаючи на розумові здібності тварини та тривалість її життя;
• Захворювання серцево-судинної системи. Патологія серця найчастіше передається від батьків. Зазвичай вона протікає бурхливо і майже завжди закінчується скороченням життя;
• Сечокам’яні хвороби. Формування каменів у сечових шляхах провокує захворювання уролітіаз. Найчастіше така недуга зустрічається серед повних тварин.

Хронічні та вроджені захворювання мають бути обов’язково внесені до медичного паспорту вихованця. Про набуті хвороби свідчать такі ознаки, як: загальна втома, втрата апетиту, підвищена температура, блювання, діарея, задишка, гнійні виділення із вух/носа. При прояві таких симптомів рекомендується вирушити з твариною до ветеринару. Правильно та вчасно призначена терапія допоможе не лише вилікувати кішку, а й продовжити їй життя.

Профілактикою будь-яких захворювань служить правильне харчування, своєчасна вакцинація і регулярне відвідування ветеринара. Фахівець повинен не лише ставити сезонні щеплення, а й проводити аналізи, за допомогою яких можна на ранніх стадіях виявити серйозні недуги.