Манул

Пухнаста хмарка з серйозним, ніби людським поглядом – ось яке враження справляє манул. Але, на жаль, з людиною палласів кіт (так ще називають цю тварину) зовсім не дружить. Та й “плюшева” зовнішність теж оманлива.

Читай також нашу статтю: Норвезька лісова кішка

Опис породи манул

• Велика порода кішки
• Довга шерсть
• Може конфліктувати з тваринами
• Незалежна

Походження манулів

Манул вважається сучасником шаблезубого тигра. Якщо ближче до нашого часу – вперше манула описав німецький учений Паллас у 1770-х роках. На честь нього тварину і прозвали “палласовим котом”. А ім’я “манул” походить від монгольського “дикий кіт”.

Ця дика тварина здебільшого мешкає в Азії. Зустрічається в росії – на півдні Сибіру і в Забайкаллі. Віддає перевагу пустельному клімату, скельним виходам і чагарниковим заростям, щоб можна було полювати, не привертаючи уваги.

Зараз манул занесений до Червоної книги – його утримання в домашніх умовах не допускається. Полювання теж під забороною – місцями тварина перебуває на межі зникнення.

Опис породи манул

Оскільки паласів кіт – представник диких кішок, стандарту породи немає. Але на домашнього вихованця він все-таки схожий – розміром і параметрами.

•  Довжина тіла манула: 50-65 см. Зріст: 30-35 см. Вага: 2,5-4 кг. При цьому через шерсть він виглядає набагато більшим і потужнішим. Цей звір вирізняється пухнастістю і вважається чи не найбільш довгошерстим серед усіх котячих.
• Лапи у манула теж масивні, хвіст товстий. 
• А ось голова, навпаки, невелика з приплющеною мордочкою, об’ємними щоками і низько посадженими вушками. Тому може здатися, що голова зливається з тілом. Важлива характеристика манула – великі та близько посаджені очі. Через це тварина має нібито людський вираз обличчя.
• Забарвлення у манула світло-сірого відтінку з парою особливостей – чорні цятки на лобі та дві чорні смужки на кожній щоці.

Характер манула

Потайливий, неповороткий і безжалісний до тих, хто зайде на його територію, – так коротко можна описати манула.

Через свою відлюдькуватість палласів кіт погано вивчений, тому про його характер знають не так багато. Але відомо, що він воліє полювати в темний час доби. Бігати не любить, тому своїх жертв вистежує, сидячи в засідці. Якщо дуже потрібно – крадеться.

Манул воліє жити на самоті і з жорстокістю ставиться до чужинців. Якщо його потривожити, дикі звички не змусять себе чекати. Сам манул не видає своєї присутності – ховається і майже не видає звуків.

Догляд за манулом

Палласів кіт – не домашній вихованець, господар йому не потрібен. Спроби доместикації цих кішок зазвичай закінчуються провалом.

Але якщо на секунду уявити манула домашнім котиком, він був би радий спокою і можливості полювати. А взагалі, поведінка манула з людьми непередбачувана. Тому намагатися його приручити не варто, навіть у віці кошеняти.

Харчування манула

Традиційний раціон палласового кота – полівки, ховрахи, куріпки та інші дрібні тварини, які живуть на землі. Зазвичай манул ловить здобич, чекаючи, поки та вийде з нірки.

Здоров’я і тривалість життя манула

У природі тварина мешкає в прохолодному кліматі, де бактерії майже не виживають, тому хороша імунна система їй не потрібна. Але в зоопарках, де клімат інший, манул часто хворіє. Найбільша проблема – токсоплазмоз. У середньому палласов кіт живе 11-12 років.

Манул: плюси та мінуси породи

Плюси:

• екзотична котяча краса;
• вміння полювати, не видаючи себе.

Мінуси:

• надзвичайна скритність;
• слабке здоров’я.