Чаузі

Назва цієї породи може бути різною: хаусі, чаузі або шаузі. Цю породу було отримано під час схрещування домашньої кішки з диким очеретяним котом. Офіційно зареєстрована в 1995 році. На даний момент чаузі є однією з найдорожчих порід у світі. 

Опис породи чаузі

• Велика порода кішки
• Рідкісна порода
• Може конфліктувати з тваринами
•  Незалежна
• Активна та грайлива, як кошеня

Чаузі живуть у середньому 15 років, але за належного догляду можуть і 20.

Читай також нашу статтю: Манул

Породу чаузі вивели американські селекціонери з метою отримати кішку, яка зовні нагадуватиме дику, а звичками – домашню. Незважаючи на товариськість і цікавість, ці кішки не люблять довгих пестощів на руках у господаря, але все одно прив’язуються до нього. З іншими тваринами представники цієї породи теж швидко знаходять спільну мову. З дітьми чаузі спілкуються на рівних, вимагаючи поваги й акуратного ставлення до себе. 

Чаузі дуже люблять гратися, тому в будинку, де живе ця порода, обов’язково мають бути іграшки. Якщо вдома є дрібні гризуни або птахи, слід стежити, щоб чаузі не прийняла їх за іграшку. Представники цієї породи добре складені, мають довгі ноги та м’язове тіло. Відрізняються великими розмірами. 

Чаузі – рідкісна порода. На вартість кошеняти впливають відразу кілька факторів. Перш за все, ступінь спорідненості з очеретяним котом. Чим більше в кошеняти дикої крові, тим воно дорожче. Однак і соціалізація таких тварин – важка праця. 

Характер кішок породи Чаузі

Починаючи з перших різновидів гібридів, чаузі показували більш поступливий і домашній характер, ніж їхні дикі родичі. Важлива особливість їхнього характеру – вибір тільки однієї людини як господаря. 

Пеститися ці кішки люблять, виключно коли їм захочеться. Чаузі самі приходять до господаря гладитися тоді, коли їм заманеться. Чаузі – активна порода, їм потрібно місце для ігор, бігу і стрибків. Водночас вони дуже соціальні та налаштовані на спілкування з іншими улюбленцями в будинку і з господарем. Представники породи дуже розумні та швидко привчаються не тільки ходити в туалет у потрібне місце й користуватися кігтеточкою, а й відчиняти двері та шухляди.

Ранні покоління котів чаузі, в чиїй крові ще багато дикості, нерідко можуть бешкетувати і пустувати вдома, наприклад погризти взуття або дроти. Якщо в будинку є дрібні гризуни або пташки, від чаузі перших поколінь їх варто тримати подалі. У цих представників породи інстинкт добування їжі розвинений сильно.  Незалежно від покоління в чаузі завжди є деяка незалежність у характері, яка робить їх не стовідсотково «диванною» кішкою. Їхня особливість – відсутність почуття страху.

Догляд та умови утримання

Короткошерсті породи не такі вимогливі до догляду. Коротку щільну шерсть чаузі можна розчісувати масажною щіткою, приділяючи особливу увагу періоду линьки. Не відмовиться чаузі і від водних процедур. Однак мити їх потрібно зі спеціальним засобом, який дасть змогу зберігати шерсть у гарному стані. Після купання тварину необхідно берегти від протягів.

Так само, як і інших котів, необхідно своєчасно показувати ветеринару, прищеплювати і стежити за чистотою їхніх вух, зубів і очей. Також бажано за можливості завести чаузі друга: вони нудьгують у замкнутих просторах і на самоті. Підійде інша кішка, собака, тхір – тільки не рибки, гризуни і пташки: пам’ятайте про дикі гени!

Враховуйте, що чаузі – інтелектуальна порода, тож вони з радістю беруть участь в іграх. Забезпечте вихованця іграшками, комплексами та лежанками. Також ця порода дуже любить гуляти, подбайте про те, щоб у вашої кішки було достатньо місця для прогулянок. Найкращий будинок для чаузі – заміський, з великою обгородженою ділянкою.

Харчування

У спадок від дикого кота чаузі дістався укорочений кишечник. Це норма для хижаків, але перетравлення вуглеводів, зокрема клітковини, стає для кота справою непростою. З цієї ж причини чаузі не дуже підходять промислові корми. Тому найкращий вихід – збалансоване натуральне годування. Обов’язкові жилки і хрящі в м’ясі або губчасті (але в жодному разі не трубчасті!) кістки. У раціон чаузі не можна включати свинину і печінку, а рибу можна давати лише зрідка. Допускаються розвантажувальні дні раз на тиждень. Вода у вашого вихованця має бути фільтрована або кип’ячена. Сира протипоказана.

Здоров’я

Чаузі, будучи гібридною твариною, мають відмінне здоров’я. Важливо звернути увагу на харчування, щоб виключити проблеми зі шлунково-кишковим трактом. Також слід враховувати, що ця порода має гарний апетит. У разі неправильного харчування є ймовірність ожиріння у вихованця. 

Є рекомендації, які актуальні як для чаузі, так і для будь-якого іншого домашнього кота:

• проводити дегельмінтизацію – один раз на три місяці;
• проводити вакцинацію від сказу та інших інфекцій – щорічно;
• проводити обробку від зовнішніх паразитів.

Також важливо пам’ятати, що коти перших двох поколінь не здатні давати потомство. 

Плюси та мінуси породи

Як і будь-яка порода, чаузі мають свої переваги та недоліки, які необхідно враховувати під час купівлі кошеняти: 

Плюси:

• Екзотична зовнішність
• Доброзичливий характер
• Міцне здоров’я

Мінуси:

• Висока вартість
• Рідкість породи
• Висока вартість утримання

Як вибрати кошеня породи чаузі

Купуючи кошеня чаузі, зверніть увагу на місце покупки. Купувати кошеня слід в офіційно зареєстрованих розплідниках. Уникайте оголошення від приватних осіб, які продають кошенят без документів і за надто низькою ціною.  Грамотний заводчик, крім родоводу, обов’язково передасть вам договір купівлі-продажу і ветеринарний паспорт тварини. 

Кожна кішка має свій характер. Вибираючи тварину, поспілкуйтеся з нею і поспостерігайте за її поведінкою. Пам’ятайте, що чаузі – дуже соціальні та цікаві кішки, якщо тварина виглядає млявою, не спілкується з вами та іншими кошенятами, можливо, у неї є проблеми зі здоров’ям. 

Стандарти породи та зовнішній вигляд

Зовнішнім виглядом чаузі нагадує очеретяного кота. У цієї породи худорляве, але атлетичне тіло. Фелінологічна система TICA дає характеристики чаузі, що визначають стандарти для цієї породи.

У цієї породи довга морда з високими вилицями та округлим підборіддям. Ніс до кінця злегка піднімається й утворює опуклу мочку. Очі середні, мигдалеподібної форми, зі східним розрізом. Зазвичай очі в Чаузі золотисто-жовті, але бувають також зелені та карі. Вуха високі та великі, іноді обрамлені пензликами на кінцях. 

Тіло сильне, але не важке, з розвиненою мускулатурою. Лапи довгі. Хвіст нормального розміру, звужується до кінця, не тонкий. 

Шерсть коротка, з товстим м’яким підшерстям і жорстким і пружним основним волосом. У абсолютно чорних забарвлень шерсть м’якша, ніж у інших різновидів. Офіційно визнано три забарвлення – природне і браун тікінг, чорне та блек грізлі таббі (чорне із сивиною). 

Є низка ознак, які вважаються дискваліфікаційними для породи. До них відносять:

• надмірно короткий хвіст;
• злами хвоста;
• прояв агресії; 
• полідактилія;
• крипторхізм;
• косоокість;
• занадто вузька грудна клітка з дефектами.

Породи кішок чаузі діляться на гібридні типи, які позначаються літерою F – яка показує відсоток дикої крові в конкретній тварині. 

• F1 – прямий нащадок самця очеретяного кота і домашньої кішки. Ці гібриди дуже схожі на очеретяних кішок, мають активний, агресивний характер. Позначається літерою А.
• F2 – нащадок чаузі будь-якого типу або F1, який належить до групи A або B. Має не менше чверті частки крові дикого кота. Ці чаузі більш лояльні до людини.
• F3 – нащадок будь-якого типу чаузі або F2. Має щонайменше 12,5% дикої крові. У цих кішок м’який характер, але розміром вони більші за звичайну домашню кішку.
• У різновиді F4 і F5 частка диких кровей буде менше 7%. Кішки повністю соціалізовані, мають стандартні розміри і статуру. Ці тварини народилися в четвертому або більш старшому поколінні. 

Історія породи

Прийнято вважати, що предки чаузі, очеретяні коти, з’явилися ще в Стародавньому Єгипті. Це хижий вид кішок – великих, довжина їхнього тіла до 90 сантиметрів, і важких, з вагою близько 12 кілограмів. 

За часів фараонів кішки мали особливий статус у Стародавньому Єгипті. Цим тваринам поклонялися, вони завжди були найближчою істотою людині. Після цієї епохи до кішок особливого інтересу не виявляли. 

Першими на особливості цих кішок звернули увагу американці, які наприкінці 1960-х років задумали вивести породу з дикою зовнішністю батька, але м’якшою, поступливішою вдачею домашньої матері. 

Згодом порода стала популярною у США. У 1990-х роках були створені перші розплідники, де чаузі стали в’язати з абіссінськими кішками і безпородними короткошерстими. Схрещування продовжилося і з іншими домашніми породами. Це дозволило американським чаузі отримати багатий генофонд і міцний імунітет.

Офіційне визнання порода отримала на початку 2000-х років. Сьогодні розведенням чаузі займаються в Європі та Америці. Офіційно порода була зареєстрована в американській фелінологічній системі TICA тільки 1995 року.